Заціни, ми вже 12 000 консультацій провели

«А це нормально, що ми з тобою з однієї пляшки пили?» Інтерв’ю з ВІЛ-позитивною активісткою Кріс

Обновлено

Кріс виповнюється 17 років. Її справжнє ім’я Аліса, але всі звуть її Кріс. Вона захоплюється фотографією, моделінгом, малюванням. Все, що пов’язано з творчістю це про неї. Надихають її історії людей, а вільний час вона любить проводити з друзями або дивитися роботи інших фотографів. А ще у неї ВІЛ.

Ми поговорили з Кріс про те, як вона дізналася про свій статус, як зіштовхнулася з дискримінацією та що б сказала суспільству.

Про діагноз

Я з дитинства звикла, що у мене слабкий імунітет, і я постійно хворію. До того ж я довіряла батькам, тому зайвих питань не ставила. І про те, що у мене ВІЛ з народження, я дізналася тільки в 11 років. Мене привела моя бабуся до психолога в СНІД центрі, щоб там мені розповіли про мій статус. Коли зі мною почали говорити, першою була думка, що не може такого бути. Але я швидко прийшла до усвідомлення того, що, дійсно, так сталося.

Але у мене було питання. Чому мені кажуть, що в цьому немає нічого страшного, але я повинна мовчати й не говорити про це нікому?

Зараз я живу з відкритим статусом. Перший раз про те, що у мене ВІЛ, я розповіла в 11 років двом подругам з дачі. Мені було страшнувато це робити, але в основному байдуже. Якщо була б від них погана реакція, я просто б пішла й послала подалі. Тримаюся цієї позиції й по життю.

Тоді в перший момент я почула: «А це нормально, що ми з тобою з однієї пляшки пили?»

У тому віці я про ВІЛ знала небагато, але вже розуміла, що побутовим шляхом вірус не передається. З подругами ми продовжили спілкуватися, а з однією з них дружимо досі. В цілому моя основна підтримка зараз мої близькі друзі, які поруч зі мною останні кілька років.

Про міфи й дискримінацію

Оскільки я прийшла у сферу активізму, міфів про ВІЛ я дізналася ще більше, ніж знала їх до цього. В інтернеті та поки спілкувалася з людьми, чула купу всякої фігні. Мені здається, немає такого міфу, який я б не чула. Буквально недавно знову поставили запитання чого не відбувалося вже багато років про те, чи нормально пити з ВІЛ-позитивною людиною з однієї пляшки.

З дискримінацією у мене величезна історія. Якось я пролежала 3 дні в психіатричній лікарні з діагнозом глибока депресія. І в цій лікарні відбувався цілковитий жах. У мене брали кров медсестра і разом з нею ще якась жінка. Вони між собою про щось жартували, а потім бачать, що у мене в медичній карті вказана інформація про мій ВІЛ-статус.

Повертаються до мене й починають говорити:

 «Що, ти у свої 13 років вже по мужиках ходиш?»

Я їм відповідаю, що незаймана.

«Значить колешся, так?» продовжують питати.

«Ні» відповідаю я.

«Значить мати твоя ш **** або наркоманка. Давай розповідай!»

Я їх прямим текстом послала куди подалі й пішла. Далі дискримінація траплялася ще частіше, особливо, коли я відкрила всій статус.

Чула на свою адресу багато слів типу «спідозна», «ш ****» та інше. Від цього мені вже просто смішно.

У школі, як я зрозуміла, про мій статус знали лише медсестри та одна вчителька, яка була побічно знайома з моїми батьками. З останньою були проблеми: вона намагалася нацькувати всіх проти мене.

Про активізм

Про Тінерджайзер я дізналася випадково. Спочатку я прийшла до психолога СНІД центру, щоб обговорити ВІЛ. Я хотіла стати активісткою та просвітлювати людей через свій блог. Вона мене направила до Маші Годлевської, з якої ми законектилися, і вона запропонувала мені вступити в Тінер.

Що б я сказала суспільству?

Сказала б завжди перевіряти інформацію і бути освіченими. Ніколи не допускати того, щоб стверджувати щось, не розбираючись в темі повністю. Наприклад, зустрічатися з активісткою або лікарем і починати затирати їм про те, що ВІЛ передається через комарів. Якщо здається, що з вами ніколи нічого подібного не трапиться, це може бути не так.

Людині, яка тільки дізналася про свій статус ВІЛ, я б порадила як мінімум вивчити інформацію, знайти блогерів і блогерок, які займаються освітою в цій темі, щоб побачити, що ти не один на світі і що люди з цим живуть. Якщо ти нічого не знаєш це ще більше заганяє тебе в кут. А також потрібно поквапитися та сходити в СНІД центр, а не відкладати це на потім: чим раніше ти почнеш лікування, тим краще тобі буде.

Вам может понравиться

Leave a Reply

Your email address will not be published.