Ділимося думками Віктора Франкла, відомого австрійського психіатра та філософа єврейського походження, який на своєму досвіді пройшов випробування концтаборами. Вчений з міжнародним ім’ям перебував у Аушвіц, де втратив своїх батьків та дружину.
У своїй книзі «Людина в пошуках справжнього сенсу» він поділився досвідом життя в концентраційному таборі, а також думками про те, що саме допомогло йому не втратити сенс життя
У людини можна відібрати все, окрім одного – волі обирати своє ставлення до будь-яких обставин, обирати власний шлях.
Щастя схоже до метелика. Чим більше хочеш його спіймати, тим більше воно вислизає з рук. Але якщо ви перенесете свою увагу на інші речі, воно прийде і тихенько сяде вам на плече.
Тільки любов – це те кінцеве і вище почуття, яке виправдовує наше нинішнє існування, може нас піднімати і зміцнювати!
Велике значення мають не наші страхи і не наша тривожність, а те, як ми до них ставимося.
Нехай на деякий час, нехай в певних особливих ситуаціях, але гумор – це теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше здатен створити для людини якусь дистанцію між нею самою та її ситуацією, поставити її над ситуацією, нехай, як уже згадувалося, і ненадовго.
Між стимулом і нашою реакцією на нього завжди є час. За цей час ми вибираємо, як реагувати. І саме тут криється наша свобода.
У кожного є своє особливе покликання. Кожна людина незамінна, а життя її – неповторне. І тому завдання кожної людини настільки ж унікальне, наскільки унікальна її можливість виконати це завдання.
Прагнення знайти сенс життя є головною мотивувальною силою в людині… Я не побоюся сказати, що в світі немає більш дієвої допомоги для виживання навіть в найжахливіших умовах, ніж усвідомлення, що твоє життя має сенс.