Марго, консультантка Teenergizer, розповіла про реакцію близьких, дискримінацію та зміни, які мусять відбутися в Україні!
Як проходить зараз твоє життя зараз?
Мені 18, я народилась у Києві, все життя провела там, поки не переїхала до Польщі на навчання 2 роки тому. Загалом можу себе описати як активну, творчу людину, адже маю купу гобі, що змінюються ледь не щодня. Зараз закінчую другий курс бакалавру психології у Варшаві, працюю репетиторкою з англійською і консультую в Тінері.
Як ти вперше зрозуміла, що належиш до ЛГБТ+ спільноти?
Вперше назвала себе бісексуалкою в 12 років, бо подумала, що вважаю дівчат дуже гарними й, мабуть, вони теж можуть мене приваблювати. Але тоді це було не зовсім свідомо. А в 13 сталась моя перша підліткова закоханість в однокласницю, тоді я й відчула, що це – частина моєї ідентичності.
Чи знають твої близькі?
Від друзів я ніколи цього не приховувала, а якщо розповідала про це своїм новим знайомим і отримувала різко негативну реакцію – просто не продовжувала спілкування. З родичами була інша ситуація, я тягнула до останнього, бо переживала, що мене не зрозуміють і це ускладнить стосунки, які і так в той час були напружені. Першою з сім’ї, хто дізнався, була моя сестра, але вона не сприйняла мене спочатку серйозно. В 17 я з’їхалась з дівчиною, з якою і досі зустрічаємось, і тоді одразу вирішила розказати мамі. Зараз близькі родичі про це знають і повністю мене приймають, хоч для цього і знадобився час.
Чи зіштовхувалась ти з дискримінацією? Чи ставили тобі колись некоректні питання?
З некоректними питаннями зіштовхуюсь протягом усього життя, в багатьох представників українського суспільства, на жаль, досі немає розуміння, що тактовно, а що – ні. Були й ситуації, коли при мені були скоєні злочини на ґрунті ненависті, із людьми з якими я знаходилась разом.
Якось, в центрі Києва до моєї компанії підійшов юнак-праворадикал і почав розпитувати у мого знайомого, транс-хлопця, якої він статі.
Після принижень з його боку, та спроб уникнути конфлікту, з нашого боку, підійшли інші люди з його компанії, та напали на мого знайомого. Поліція прийняла нашу заяву про побиття, та винних шукати не стали.
Чи зіштовхувались ти колись з аутингом?
Так, від моєї сестри. В той вечір вона була в нетверезому стані та розказала про мою орієнтацію новій дружині нашого батька та іншим родичкам. Це точно було не коректно з її боку, і вона довго після того випадку просила вибачення.
Як ти думаєш, що треба змінити в Україні, щоб суспільство було більш толерантним?
По-перше, ухвалити законопроєкт 5488 про відповідальність за дискримінацію усіх форм. По-друге, легалізувати одностатеві шлюби, адже закон впливає на сприйняття соціумом реалій, в яких він знаходиться. І, звісно, освічувати знайомих і спонукати до критичного мислення. Дуже сподіваюсь, що ситуація найближчим часом зміниться на краще і в нашій країні всі відчуватимуть, що таке свобода та наявність людських прав!
Ты завжди можеш звернутися за безкоштовною психологічною консультацією на нашому сайті, якщо тобі потрібна порада чи підтримка!
