Єгор живе з ВІЛ з народження. Він ділиться особистим досвідом того, як захворювання впливає на ментальний стан і чому поєднання АРТ-терапії з ліками для корекції ментального здоров’я потребує особливої уваги. Розповідаємо про внутрішні переживання, страхи та важливість турботи про себе, коли «менталочка» дає збій.
Діагнози, вигорання та чому вирішив лікуватися
Два місяці тому мені поставили діагнози: РДУГ, депресія, біполярний розлад і тривожність. Гіперактивність є дуже високою, і вона змінюється небажанням щось робити. Зараз я працюю з психіатром. До того три місяці я був у депресії, почав грати в комп’ютер, курити траву і не розумів, що мені робити. Від цього ставало тільки гірше, і плюс зараз я біженець. Я не у своїй країні й не бачу майбутнього.
Так склалося, що наприкінці березня мене запросили на міжнародну зустріч «Вшанування спадщини, формування майбутнього» в Іспанію, присвячену досвіду людей з усього світу, які живуть із ВІЛ. Мене запросили від Teenergizer, і спочатку я боявся їхати, але потім усе ж наважився. Так я повернувся до волонтерського життя. Я приїхав туди й зрозумів, що волонтерство було і залишається важливою частиною мене. Потрібно намагатися робити більше та змінювати світ.
Але я розумів, що дуже емоційно нестабільний, і вирішив звернутися до психіатра, адже якщо хочеш відкривати людям очі й говорити правду, це потрібно робити з максимально стабільним емоційним станом. Я прийшов до психіатра, вона дала мені тести, і так мені поставили діагноз. Але зараз цей РДУГ починає мене сильно виснажувати.
Між ВІЛ-статусом і ментальним здоров’ям
Про свій ВІЛ-статус я завжди розповідаю і не приховую його. Мій психоемоційний стан був важким. Багато чого я приховував за маскою веселого й енергійного хлопця. Я завжди якось справлявся сам. Я хочу багато чого змінити в країні та у світі, тому мені потрібно стабілізувати свої думки.
Розуміння свого стану
У моєму випадку ментальні труднощі не пов’язані з іншими причинами, крім ВІЛ — так сказав мій психіатр, назвавши ситуацію скоріше індивідуальною особливістю. Я не був заздалегідь поінформований про можливі побічні ефекти, і це викликало в мене багато запитань та тривоги.
Наприклад, я не знав, що в деяких людей на тлі АРТ-терапії можуть з’являтися зміни настрою або інші реакції організму.
З часом я почав більше спілкуватися з іншими людьми, які живуть із ВІЛ, і зрозумів, що досвід у всіх може бути різним. Це допомогло мені краще розібратися у своєму стані та звернутися за додатковою консультацією до лікарів. Важливо, що я продовжую лікування і перебуваю під наглядом фахівців. Зараз мені скоригували схему АРВ-терапії, щоб вона краще підходила саме мені. Я розумію, як важливо говорити про такі речі відкрито, щоб кожен підліток знав: якщо з’являються запитання або неприємні відчуття, це не привід припиняти АРВ-терапію, а привід обговорити все з лікарем і підібрати оптимальне лікування.
Плани на терапію
Я поки що не стикався з одночасним прийомом АРТ, антидепресантів та нейролептиків, але зараз ми з психіатром на етапі підготовки: вона оформлює висновок, щоб я міг отримати рецепт. У мене різні почуття щодо цього. З одного боку, я розумію, що такі препарати можуть допомогти стабілізувати стан і покращити якість життя. З іншого — є переживання про те, як це вплине на організм у цілому.
Я намагаюся підходити до цього свідомо: обговорюю всі запитання з лікарем, щоб підібрати безпечну та відповідну комбінацію терапії. Розумію, що важливо не залишатися з цим наодинці й не скасовувати лікування самостійно, а шукати рішення разом із фахівцями. Що стосується режиму, думаю, що за підтримки лікаря та вибудованої системи нагадувань це можливо. Навіть коли з «менталочкою» складно, важливо поступово знаходити способи підтримувати себе і дотримуватися лікування.
