Підлітка Анастасія Вілейко ділиться своєю історією боротьби з важким станом, знеціненням з боку близьких та байдужістю суспільства. Про те, як слова можуть добити, і чому єдиними, хто протягнув руку допомоги, виявилися лікарі. Я зрозуміла, що це не просто “поганий настрій”, коли перестала вставати з ліжка. Коли навіть помитись — це як підняти щось нереально важке. Коли мене буквально нудило, якщо я намагалась зробити щось через силу. І це не про лінь. Це про стан, в якому твоє тіло і психіка…