Під догораючий серпень, а саме 25 числа, команди TEENERGIZER з Полтави, Києва, Тбілісі, Казані та Петербурга попрямували в аеропорт, де їх уже чекав літак до Вірменії. Кілька годин переліз і ось о першій годині ночі ми були в Єревані. Вечеря, довгі обійми й о 3 годині ночі ми, нарешті, пішли спати, адже вже о 10 ранку в нас почалося перше регіональне стратегічне планування!
Кожна команда підготувала за відмінною презентацією про те, що вони роблять у своєму місті (за що отримала по парі не менш відмінних шкарпеток!).
«Це все не просто про символ і батарейку. Я пам’ятаю, коли я була підлітком і в мене була енергія не спати вночі і вдень, постійно чимось займатися. Хлопці в TEENERGIZER точно такі ж. Тільки одне спостереження за цим заряджає енергією», – ділиться координаторка казанської команди, Світлана Ізамбаєва.
На скайп-зв’язку до нас так само підключилися Руслан з UNICEF і Віней Салдана з UNAIDS. Напутні промови, стратегії самих UNAIDS і UNICEF – коротше кажучи, залишок першого дня ми «вникали» в те, що нам належить зробити. Не обійшлося й без тімбілдінгу-рефлексії…
Але вже на другий день нас чекала серйозна робота! Уже за сніданком почалося гаряче обговорення ідей і проєктів. Наша регіональна директорка, Марія Гришина, відразу позначила рамки роботи: «Напевно ви чули про правило ladies first. Сьогодні в нас це правило модифікується в adolescence first. З цього моменту думка підлітків у пріоритеті».
Було створено 4 робочі групи: 3 підліткові та 1 – для старших представників. Протягом декількох годин ми переходили з місця на місце, гаряче обговорюючи своє бачення, пріоритети й можливі цінності організації. Пізніше ми представили наші напрацювання у вигляді командних презентацій.
Далі – складніше, адже нам належало знайти консенсус між командами. Кілька годин суперечок і непорозумінь – і ми нарешті прийшли до єдиного бачення. В ідеалах нашої організації ми закріпилизалученість,підтримку,толерантність (яку визначили як повагу, прийняття і правильне розуміння інших культур, способів самовираження і прояву людської індивідуальності),права людини івідповідальність. Так само ми нарешті встановили єдину мету, яка знайшла відгук у кожного з хлопців: «
Ранок 3 дні й ми вже за сніданком сперечаємося про наші завдання. Цей день виявився історичним, адже ми закінчили написання нашої стратегії. Відсвяткували ми цю подію невеликим спектаклем від усієї команди.
Авторка тексту: Лада Потрібна
