Заціни, ми вже 12 000 консультацій провели

Я багато плакала, здавалося, що все життя поділилося на «до» й «після»

Обновлено

За своїм характером я боєць і дослідник. Навіть у самому «поганому» стані в мені жевріє вогник надії. Але що робити з настроєм і апатією, коли начебто здорова – руки-ноги цілі, зовні все в порядку, а всередині чорна діра, – було незрозуміло. Куди йти? До кого звертатися?  

Ці питання – риторичні. Відповіді на них наша нова героїня з Казахстану знайшла сама. Її історія може здатися знайомою майже кожному з нас. Пропонуємо перевірити це вже зараз.

Про життя «до»

Я завжди була слабкою дитиною, але дуже активною. У підлітковому віці часто боліла голова, але я не звертала на це уваги, списуючи на напружене навчання й любовні переживання. Добре пам’ятаю той період, було дуже страшно й дивно. Почуття, коли ти абсолютно себе не контролюєш і не розумієш, що відбувається. По телевізору йшов якийсь серіал, і раптом – дивний звук, ніби всі діснеївські герої мультяшними голосами почали сперечатися в моїй голові. Звуки навколо, включаючи голоси із серіалу, перетворилися на мультяшні. Пам’ятаю запах вогкості, дощу, звуки ставали все голосніше в голові, і я кричу щосили, не чуючи себе. 

Я пішла в лікарню, мене попросили здати тест на ВІЛ. Він виявився позитивним.

 

Про діагнози в Інтернеті

Після цього я передбачувано полізла в інтернет читати, як скоро помру, облисію, поступово зароблю недоумство, незворотно змінюся як особистість. Після прочитання всього ось цього, я засвоїла головне правило в житті – ніколи нічого не читати в інтернеті про свої хвороби. Я багато плакала, здавалося, що все життя поділилося на «до» й «після».

 

Про камінг-аут

Мені було необхідно розповісти про свій діагноз комусь. Воно сиділо в голові й не давало вільно дихати. З батьками в мене стосунки не дуже, так що я вирішила розповісти хлопцеві. Було соромно, здавалося, він не зрозуміє. Але він не думав розлучатися, а став разом зі мною їздити по лікарях, заспокоювати й жартував: якщо й кине, то тільки через мого моторошного характеру.

 

Про життя зараз

Раз на півроку мені треба обов’язково проходити обстеження. Постійно приймати препарати – три таблетки на день, і «звір» спокійно спить.

За великим рахунком у мене повинен бути чіткий режим дня, мало стресу, ніякого алкоголю і вечірок. У реальності в мене багато роботи, режим дня я намагаюся дотримуватися, але рідко виходить. Я іноді все ж ходжу на вечірки. У такі моменти я абсолютно не згадую про хворобу. 

 

Вам может понравиться

Leave a Reply

Your email address will not be published.