Бувають такі дні…

Важко думати, коли всі емоції перемішані. Коли в грудях горить вогонь і всі записки горять до тла, і ті слова існують тепер тільки у твоїй свідомості доти, поки ти хочеш їх пам'ятати.Як важко знайти свою людину. Друга, співрозмовника або коханої людини. І як складно кожен раз відкриватися людині, підсвідомо знаючи, що буде боляче. І коли обидві людини приймають один одного такими, які вони насправді, без удавання й понтів, вони обидва знають, що дороги назад немає, вони приречені заподіювати біль один…

«Потім» не настане

Завтра я візьму себе в руки. Я встану раніше, схожу на пробіжку і зроблю зарядку, почну їсти здорову їжу, кину курити, дороблю всі справи. Завтра почну готуватися до іспиту, сьогодні вже пізно й сил якось мало… А мені ще статтю писати. Тобі знайоме? Мені, на жаль, так.Як же класно починати щось робити завтра або ж із понеділка. А ще краще – з початку нового місяця, року. А сьогодні краще посидіти на дивані з чашкою чаю, дивлячись телепрограму, де мила жінка…